снування казенних підприємств без зобов’язань, які виникають із планів-замовлень і в умовах переходу до ринкових відносин, просто неможлива.
  Тому цілком обґрунтованим і закономірним у ст. 182 ГК України визначені правила про особливості укладення договорів за державним замовленням. Договори за державним замовленням, сказано в ній, укладаються між визначеними законом суб’єктами господарювання – виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких йдеться про господарські зобов’язання сторін і регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.
  Вони мають обов’язковий характер для суб’єктів господарювання.
  Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства, говориться в цій статті, і тягне за собою відповідальність, передбачену Господарським кодексом України та іншими законами (більш детально про державні замовлення та укладення на їх основі договорів (контрактів) див. у § 3 глави 14).
  У процесі здійснення своєї діяльності суб’єкти господарювання вимушені вступати і в інші зобов’язальні правовідносини (адміністративні, земельні та ін.).
  У зв’язку з чисельністю та різноманітністю господарських зобов’язань, які виникають між юридичними і фізичними особами – підприємцями що здійснюють господарську діяльність, важливого значення набуває їх класифікація. Вона дає змогу розкрити справжнє значення і питому вагу договірних та інших форм і методів регулювання господарських відносин на різних рівнях розвитку економіки. Науково обґрунтована класифікація господарських зобов’язань дає змогу розташувати їх у певній послідовності і системі. Це має важливе значення, передусім, для здійснення належного правового регулювання шляхом виявлення особливостей окремих видів зобов’язань,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>