орського права. Виходячи з цього, можна стверджувати про наявність достатніх підстав для висновку про віднесення об’єктів авторського права до тих об’єктів, які використовуються в господарській діяльності.
  Суб'єктами авторського права, відповідно до ст. 7 Закону „Про авторське право і суміжні права”, є: автори творів, тобто фізичні особи, які своєю творчою працею створили твір, та інші особи, які отримали права на використання твору на підставах, передбачених чинним законодавством України.
  Наступним інститутом права інтелектуальної власності є так зване «право промислової власності», або «патентне право», що регламентує використання таких об’єктів, як винахід, корисна модель та промисловий зразок. Головними критеріями, що послугували об’єднанню вказаних об’єктів права інтелектуальної власності в межах одного інституту, є, по-перше, те, що ці результати творчої діяльності обов’язково повинні бути промислово придатними, тобто мати змогу використовуватися в промисловості, а по-друге — що охороняються ці об’єкти та права на них за допомогою однієї й тієї ж правової форми – патенту, у зв’язку, власне, з чим і використовується інша назва цього інституту: “патентне право”.
  Відносини у сфері здійснення та захисту прав на об’єкти права промислової власності регламентуються відповідними положеннями Господарського та Цивільного кодексів України, Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХІІ , Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 року № 3688-ХІІ та низкою підзаконних нормативно-правових актів, зокрема: Положеннями «Про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи” від 12 квітня 2001 року, «Про Державний реєстр деклараційних патентів України на корисні моделі» від 20 червня 2001 року, «Про Державний реєстр патентів

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>