нки за договором купівлі-продажу та іншими угодами; внаслідок безоплатної передачі їм ділянок із земель державної і комунальної власності; приватизації ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини.
  Організації – юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення господарської діяльності за договором купівлі-продажу чи іншими угодами; внесення ділянок їх засновниками до статутного фонду організації; прийняття спадщини та з інших підстав, передбачених законодавством.
  Суб’єкти господарювання для здійснення господарської діяльності можуть використовувати землю та інші природні ресурси на праві користування (за плату або на інших умовах). Земельний кодекс України передбачає права користувачів на постійне та строкове користування ділянкою землі. Право постійного користування – це право володіння і користування ділянкою, яка перебуває в державній чи комунальній власності, без встановлення строку. Такого права набувають лише підприємства і організації, що належать до державної або комунальної власності.
  Строкове користування – це засноване на договорі оренди чи концесії платне володіння і користування земельною ділянкою для проведення господарської діяльності.
  Суб’єкти господарювання, використовуючи землю та інші природні ресурси, мають право самостійно господарювати на землі, експлуатувати корисні властивості наданих їм ресурсів; використовувати для господарських потреб у встановленому порядку корисні копалини місцевого значення, водні об’єкти, лісові ресурси, що знаходяться на земельній ділянці; одержувати доходи від результатів господарської діяльності, пов’язаної з використанням природних ресурсів; на відшкодування шкоди, завданої природним ресурсам, що їм належать іншими суб’єктами, а також усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, пов’язаної з використанням природних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>