укладаються державою тільки на вказані об`єкти .
   Виходячи із історичного розвитку та сучасності концесійної діяльності, можна виокремити риси, які були притаманні їй у різні періоди. Так, концесії завжди були делегуванням державою та/або муніципальними органами приватним підприємцям своїх виключних повноважень щодо експлуатації промислових, природних об`єктів, які мали важливе економічно-соціальне значення і були нею монополізовані.
  З часів виникнення концесійної діяльності спостерігається постійність її спрямованості: розробка та експлуатація природних ресурсів, засобів зв`язку та транспорту. Незмінними також лишалися й суб`єкти концесійних відносин: з одного боку - держава та/або муніципальні (в законодавстві України та деяких країн - комунальні) органи, з другого – представники приватного капіталу – національні та/або іноземні. У будь-яку історичну епоху концесії мали строковий оплатний характер і являли собою різновид найбільш швидкого, надійного і взаємовигідного інструменту виходу із економічної кризи. Постійними об`єктами концесійної діяльності завжди були економічні та соціальні інститути інфраструктури (дороги, засоби зв`язку, водо- та електропостачання тощо).
   Іншим різновидом концесій, дуже популярним у світі, є концесії в галузі природокористування, які мають свою власну складну структуру, обумовлену багатьма факторами, такими як правовий статус концесіонерів, строки, грошові відрахування концесієдавцю та інші. До цієї великої групи концесій входять у першу чергу лісові, гірничі, водні та інші природоресурсні концесії.
   В сучасному вітчизняному законодавстві про концесії вперше згадується в Законі України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року . В ст. 22 цього Закону передбачається надання за концесійними договорами іноземним інвесторам прав на розробку та освоювання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>