е на той час деякі країни Східної Європи мали досвід позитивного впливу обмеженого приватного підприємництва та державної підтримки економічної конкуренції на рівень розвитку виробничих сил. Так, наприклад, в Угорщині під час економічної реформи 1966–1967 років були визнані недоліки директивного планування і вжиті заходи щодо стимулювання конкуренції між державними підприємствами.
  Усвідомлюючи багаторічний негативний досвід реформування господарських відносин у межах незмінного економічного базису – монополії загальнодержавної власності на засоби виробництва, наше суспільство дійшло висновку про необхідність зміни соціально-економічної орієнтації.
  На основі Декларації “Про державний суверенітет України” Верховною Радою 3 серпня 1990 року був прийнятий Закон “Про економічну самостійність Української РСР” , який встановив, що економічна самостійність Української РСР базується на принципах різноманітності і рівноправності форм власності та їх державному захисті; децентралізації власності і роздержавленої економіки; повній господарській самостійності і свободі підприємництва всіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів Української РСР тощо.
  На основі Постанови Верховної Ради Української РСР від 3 серпня 1990 року “Про реалізацію Закону “Про економічну самостійність Української РСР” протягом наступних років були прийняті законодавчі акти, які створили правові засади становлення ринкової економіки в нашій державі. Остаточно перехід від командно-адміністративних методів управління народним господарством до ринкової економіки був закріплений Конституцією України.
  Світовий досвід економічного розвитку свідчить, що відмінність між суспільними устроями полягає передусім у ступені впливу держави на цей розвиток, який залежить від форм власності. Якщо держава зовсім не втручається в економіку, основи якої становить приватна власність,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>