відносин при укладенні договорів та вчиненні інших правочинів, участі у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та іншими організаціями – юридичними та фізичними особами. Правоволоділець комерційного (фірмового) найменування має право забороняти іншим особам використовувати це найменування та вимагати відшкодування завданих збитків (ч. 5 ст. 159 ГК України).
  Володілець прав на використання торговельної марки (знака для товарів та послуг) може використовувати його на власний розсуд з дотриманням вимог чинного законодавства України.
  Торговельна марка (знак для товарі та послуг) визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої марки (знака), а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої марки (знака) лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки (знака для товарів та послуг).
  Правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці регламентуються ст.162 ГК України, 506 ЦК України, відповідно до яких особа, що має майнові права на цей об’єкт інтелектуальної власності, може:
  - застосувати інформацію (відомості), яка становить комерційну таємницю, у власній господарській діяльності та засоби захисту власної комерційної таємниці, в тому числі щодо неправомірного розголошення, збирання, або використання комерційної таємниці;
  - отримувати відшкодування від особи, яка порушила її права шляхом незаконного доступу до комерційної таємниці.
  Суб’єкт господарювання, який володіє зареєстрованою топографією (компонуванням) інтегральної мікросхеми, має виключне право використовувати цей об’єкт на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших власників зареєстрованих топографій (компонування) інтегральних мікросхем.
  Підсумовуючи проведений вище аналіз можливостей використання суб’єктами

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>