ратурні чи мистецькі твори, останні мають безпосереднє значення й для здійснення господарської діяльності в таких сферах господарювання, як, наприклад, видавнича діяльність, діяльність засобів масової інформації тощо. Окрім того, не слід ігнорувати й ту обставину, що правове регулювання використання такого об’єкта права інтелектуальної власності, як комп’ютерні програми, які прямо зазначаються у ст.155 ГК України, нині здійснюється в межах авторського права. Виходячи з цього, можна стверджувати про наявність достатніх підстав для висновку про віднесення об’єктів авторського права до тих об’єктів, які використовуються в господарській діяльності.
  Суб'єктами авторського права, відповідно до ст. 7 Закону „Про авторське право і суміжні права”, є: автори творів, тобто фізичні особи, які своєю творчою працею створили твір, та інші особи, які отримали права на використання твору на підставах, передбачених чинним законодавством України.
  Наступним інститутом права інтелектуальної власності є так зване «право промислової власності», або «патентне право», що регламентує використання таких об’єктів, як винахід, корисна модель та промисловий зразок. Головними критеріями, що послугували об’єднанню вказаних об’єктів права інтелектуальної власності в межах одного інституту, є, по-перше, те, що ці результати творчої діяльності обов’язково повинні бути промислово придатними, тобто мати змогу використовуватися в промисловості, а по-друге — що охороняються ці об’єкти та права на них за допомогою однієї й тієї ж правової форми – патенту, у зв’язку, власне, з чим і використовується інша назва цього інституту: “патентне право”.
  Відносини у сфері здійснення та захисту прав на об’єкти права промислової власності регламентуються відповідними положеннями Господарського та Цивільного кодексів України, Законом України «Про охорону прав на винаходи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>