орієнтованої ринкової економіки України. Вона регламентується Господарським кодексом та законами України — від 4 березня 1992 року “Про приватизацію майна державних підприємств” та від 6 березня цього ж року “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (в редакції відповідно від 19 лютого 1997 року та від 15 травня 1996 року ).
  Приватизація державного та комунального майна, за цими законами, - це відчуження майна, що перебуває в державній та комунальній власності, на користь фізичних і юридичних осіб з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва й залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
  До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виокремлення в самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виокремлюються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі в майні господарських товариств, колективних підприємств та об'єднань.
  Приватизації не підлягають об'єкти (майнові комплекси підприємств, їхніх структурних підрозділів), основним видом діяльності яких є виробництво товарів, робіт, послуг загальнодержавного значення. Перелік цих об’єктів затверджений Верховною Радою України в Законі від 7 липня 1999 року “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” .
  Суб'єктами приватизації є державні органи приватизації, покупці (або їх представники), посередники.
  До державних органів приватизації законодавство відносить Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва в районах і містах, органи приватизації в Автономній

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>