Глава 8. Правові засоби підвищення ефективності використання державного і комунального майна
  
  
  § 1. Оренда майна та лізинг
  
  Господарський кодекс України, визначаючи, що основу правового режиму майна суб’єктів господарювання становить право власності, закріплює також їх право здійснювати господарську діяльність на основі інших речових прав, зокрема володіння, користування. Майно суб’єктів господарювання може бути закріплено відповідно до умов договору (оренди та ін.) з власником майна (ст. 133).
  З іншого боку, власник майна має дбати про те, щоб належне йому майно використовувалося з найбільшою ефективністю. Одним із засобів підвищення є саме договір оренди та інші договори, за якими державне чи комунальне майно передається в строкове платне користування суб’єкту господарювання для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Закон України від 14 березня 1995 року “Про оренду державного та комунального майна” так і визначає його покликання: забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам. Відповідно до цього і поняття „оренда” (від пізньолат. оrrendare – здавати в найом, наймати) в господарському законодавстві визначається як договір, за яким одна сторона (орендодавець) передає майно другій стороні (орендаторові) за плату на певний строк у користування для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГКУ). Тобто договір оренди є одним із різновидів договору майнового найму. Відмінність цього договору від інших видів найму майна полягає в тому, що при наймі наймач має право лише користуватися майном, а при оренді – ще й здобувати і споживати наслідки його використання в господарській діяльності.
  Ця відмінність досить суттєва в господарських відносинах. Об’єктом оренди є таке майно, яке за своєю природою може бути використане

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>