ава та законні інтереси фізичних і юридичних осіб та держави (ст. 41 Конституції України; ст. 4 Закону України від 7 лютого „Про власність”).
  Результати господарського використання свого майна (виготовлена продукція, одержаний прибуток) належать власнику цього майна, якщо інше не встановлено законом чи договором (наприклад, договором оренди).
  Значну питому вагу в Україні має державна власність. Крім державної власності, значними за обсягом є також республіканська власність (республіки Крим) і комунальна власність. Суб’єктами цих різновидів власності є відповідно держава в особі Верховної Ради України, Автономна Республіка Крим в особі Верховної Ради та територіальні громади в особі місцевих рад.
  Управління державним майном здійснюють уповноважені ними державні органи. Останні вирішують питання створення державних підприємств, визначення цілей їх діяльності, реорганізації та ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання та збереження довіреного майна відповідно до законодавчих актів України (статті 31, 32 Закону України «Про власність»). Майно ж, яке є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належать йому на праві господарського відання, чи оперативного управління, крім випадків, передбачених законодавством України.
  Здійснюючи це право, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном, може чинити відносно нього будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства.
  Таким чином, можна сказати: якщо власник вправі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном в повному обсязі, то державне підприємство відносно майна, що належить йому на праві господарського відання, користується цими правомочностями в «урізаному» вигляді.
  Про це свідчить ст. 37 Закону України «Про власність», згідно з якою до права господарського відання застосовуються

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>