результатів, ведеться суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки в галузях або видах діяльності, в яких забороняється підприємництво. Вона здійснюється на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а також самостійно суб’єктами господарювання, яким за законодавством не можна вести господарську діяльність у формі підприємництва (ст. 52 ГКУ).
  Як слушно зазначається в літературі , невід’ємну частину сучасного ринкового господарства становить і некомерційний сектор, який дає змогу компенсувати так звані недосконалості ринку. Ні в кого не викликає сумнівів те, що некомерційне господарювання відрізняється від комерційного підприємницького. Останнє орієнтовано передусім на прибуток, який залежить від коливань попиту. Некомерційна організація, здійснюючи господарську діяльність, теж може одержувати прибуток від неї, але важливо, щоб це для неї не перетворювалося на самоціль. Інакше вона не буде відповідати своєму призначенню задовольняти ті потреби, які не повинні залежати від ринкової кон’юнктури (охорона здоров’я, освіта, наука, культура тощо).
  Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання на основі права власності, права господарського відання або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом державного управління чи органом місцевого самоврядування. Якщо господарська діяльність організацій – юридичних осіб або громадян, зареєстрованих як суб’єкти некомерційної діяльності, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення законодавства, яке регулює підприємницькі відносини.
  На суб’єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регламентації господарської діяльності з урахуванням

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>