отилежностями, антиноміями. Однак у філософській науці ще в гегелівські часи була поставлена проблема “зняття” суперечностей. Тоді ж з'явилась ідея про те, що розв'язати їх можна за допомогою залучення “серединного”, чи “третього”, елемента, який має якості, які знімають суперечності.
  У нашому випадку (при виявлені сутності методу господарського права) вельми корисна роль “третього” елемента може бути відведена поняттю “суспільний господарський порядок”, під яким слід розуміти заведений у суспільстві спосіб матеріального виробництва, заснований на положеннях Конституції, нормах права, моральних принципах, ділових правилах та звичаях, схвалених законодавчою владою в стратегічних економічних рішеннях, що забезпечує гармонізацію приватних і публічних інтересів і створює партнерські і добропорядні взаємовідносини в господарюванні .
  Можливо, це занадто узагальнений чинник, здатний інтегрувати всі інші методи господарського права, але йому належить важлива роль у регламентації господарської діяльності в умовах змішаної економіки, якій притаманне поєднання публічно-правового і приватно-правового регулювання господарських відносин.
  
  § 3. Система господарського права
  
  Як випливає з вищенаведеного, наукові суперечки довкола господарського права продовжуються і в умовах переходу до ринкової економіки, і в цьому немає нічого дивного. Навпаки, в суперечці, як кажуть, народжується істина Але суперечки не повинні переростати в заклики до заборон у науці. Так, Г. К. Матвєєв в згаданій вище статті пропонував заборонити науку господарського права, вимагав, щоб цю наукову спеціальність було відмінено. Він запропонував відмінити також викладання цієї дисципліни в інститутах та університетах з посиланням на те, що всі питання господарського права всебічно вивчаються в курсі цивільного права. Та справа в тому, що в цьому курсі вони розглядаються

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>