права поділеної власності на них, яка не є новою. Вона була
   відома рабовласницькому суспільству, дістала закріплення у римському праві
   у формах земельної власності Римської держави та її провінцій, відносин
   власності та патронату, власності та колонату тощо. Найвищого розвитку ця
   власність набула у період феодалізму. Це дістало вияв у
   васально-сюзеренних відносинах у формах «верховної» та «підлеглої»
   земельної власності, повної та обмеженої власності, бенефіційної та ленної
   власності тощо. Поділена власність на природні ресурси відома і
   буржуазному суспільству, в якому вона закріплювалася в законодавчих актах
   у «виключній» та «обмеженій» формах.
   Концепція права поділеної власності на природні об'єкти, зокрема на землю,
   була предметом обговорення в економічній та юридичній літературі у 20-х
   роках у зв'язку з утворенням Союзу РСР та розподілом функцій, пов'язаних з
   управлінням земельним фондом, між загальносоюзними і республіканськими
   органами. Проте вже на початку 30-х років вона була віднесена до
   буржуазних теорій і визнана шкідливою, а її розробники були оголошені
   «ворогами народу» і піддані репресіям.
   Після «повернення» союзним республікам права власності на природні ресурси
   явочним порядком в часи перебудови загальносоюзні владні структури
   здійснили кілька

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-12 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>