Гадаю, що немає особливої потреби доводити, що в такій еко¬логічній ситуації потрібен особливий юридичний режим викорис¬тання середовища (консервації, проведення заходів щодо очищен¬ня території, обмеження і заборони різних видів діяльності тощо) або здійснення комплексу заходів на тій частині "ериторії, де є по¬тенційні природні джерела прояву небезпеки чи здійснюються еко¬логічно небезпечні види діяльності та експлуатуються аналогічні об'єкти, а також необхідно передбачати і особливий статус осіб, що перебувають тимчасово або постійно в зоні підвищеного еко¬логічного ризику, та постраждалих внаслідок дії екологічно небез¬печних чинників.
  Ризик підвищеної екологічної небезпеки зобов'язує еколо-го-правову науку по-новому оцінювати факти її прояву та впливу природної стихії і техногенних негативних дій на довкілля і людину.
  Такі обставини, безперечно, набувають юридичного значення і потребують правового закріплення їх як юридичні факти виник¬нення відносин із забезпечення екологічної безпеки. Ці юридичні факти передбачають виникнення специфічних обов'язків держави щодо гарантування безпеки від прояву стихії, а також юридичних і фізичних осіб, котрі здійснюють екологічно небезпечні види діяль¬ності та експлуатують екологічно небезпечні об'єкти.
  Отже, об'єктивно утворилося нове коло суспільних відносин, які вимагають всебічного правового регулювання, що за характе¬ром виникнення і складовими елементами не вписуються у межі відносин з використання природних ресурсів і охорони навколиш¬нього природного середовища.
  Це відносини, які потребують:
  а) визначення переліку екологічно небезпечних видів діяльності та екологічно небезпечних об'єктів;
  б) встановлення комплексу вимог і обов'язків щодо забезпечен¬ня екологічної безпеки у процесі здійснення небезпечних видів діяльності та регульованої експлуатації

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-721 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>