не пра¬вових'. Багато з них сповідують наукові «апріорі» без достатньо глибокого усвідомлення та обгрунтування основних ознак цієї ка¬тегорії і співвідношення з іншими формами безпеки (загальної, глобальної, національної тощо). Не виключаються й різні підходи щодо розуміння екологічної безпеки як синтетичної категорії2.
  У національній еколого-правовій літературі та в наукових працях вчених деяких інших держав замовчується реальність існування відно¬син щодо забезпечення екологічної безпеки, можливість її правового забезпечення3 або ставиться під сумнів наявність особливих важелів регулювання, що відрізняються від правової охорони довкілля4.
  Однак спробую дати відповідь на елементарні питання. Що ж підлягає охороні: навколишнє природне середовище чи навко¬лишнє середовище і в його межах екологічна безпека? Чи еко¬логічна безпека потребує особливого правового режиму забезпе¬чення у відповідних правовідносинах?
  Загалом, відповідь напрошується сама по собі. У контексті дер¬жавно-правових інституцій та засобів важливо охороняти ті блага, котрі становлять для людини і суспільства відповідну цінність, або ж з точки зору людських цінностей є «безцінними».
  Іншими словами, це ті матеріальні, духовні та інші блага, які мають для нас неодмінні споживчі властивості будь-якого призна¬чення (матеріального, естетичного, духовного, культурного, пізна¬вального, рекреаційного, оздоровчо-лікувального тощо), тобто це речі або неречові блага, яких потребує людина (суспільство) і за до¬помогою яких вона задовольняє свої інтереси.
  Такі блага можуть диференціюватися залежно від виконуваних ними соціальних функцій для людини, що зумовлюють до «життя» відповідне правове регулювання, засоби і способи їх використання, відтворення та охорони.
  Разом з тим у світі існують блага, які є вічними, безцінними для людини та людства в

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-721 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>