ень у студентської молоді, фахівців у різних сферах діяльності, громадян України з позицій прогресивного еколого-правового світогляду, опанування ними навичок вирішення сучас¬них еколого-правових питань на, макро- і мікрорівнях за допомо¬гою чинних державно-правових засобів, доцільністю створення широкої мережі масової просвітницької та освітньої еколого-пра¬вової діяльності.
По-шосте, невідкладністю оптимізації і гармонізації еколого-правового регулювання України з різними правовими системами, запровадження найпрогресивніших тенденцій в організації оздо¬ровлення довкілля, забезпечення екологічної безпеки у процесі природокористування та здійснення інших видів діяльності, які можуть негативно впливати на стан та умови життєдіяльності лю¬дини, її здоров'я і життя.
По-сьоме, необхідністю створення логічної, послідовної та зро¬зумілої системи екологічного права, обгрунтування теоретичних положень реалізації та захисту екологічних прав громадян, відмови від архаїчних стереотипів розуміння екологічного права та законо¬давства, його складових компонентів.
До сучасних прогресивних новаційних процесів належить, зокрема, комплексна галузь екологічного права — право екологічної безпеки.
Категорія «екологічна безпека» логічно увійшла в лексику спеціаль¬ної, в тому числі юридичної літератури, і отримала не тільки інсти-туційне, але й нормативно-правове закріплення в законодавчих і підза¬конних актах загальнорегулятивного і охоронного спрямування, зокре¬ма в Законі України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишньо¬го природного середовища». З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 р. це поняття отримало рівень конституційного.
Сьогодні існує широкий спектр доктринальних підходів щодо визначення екологічної безпеки у різних джерелах наукових досліджень — гуманітарних, природничих, соціальних, власне
|