'язків між державами та відповідних відносин у сфері екологічної безпеки, які забезпечують високу якість довкілля для життя і здоров'я людей та інших живих організмів у транскор¬донному вимірі.
  Очевидно, що йдеться про новаційний розвиток зовнішніх (міжнародних) відносин у сфері екологічної безпеки, які, звісно, не можуть не відображатися на характері юридичних зв'язків та відповідних правовідносин у сфері внутрішньої екологічної безпеки. Адже марно говорити про стандарти та перспективи міжнародної екологічної безпеки, якщо вони не відпрацьовані у національному вимірі країни або не забезпечені відповідними механізмами з ураху¬ванням національних, регіональних та місцевих умов реалізації дер-жавної екологічної політики. Тому це спонукає державу і суспільство гармонізувати свої ідеї та принципи забезпечення еко¬логічної безпеки на рівні світових вимог та трансформувати но-ваційні процеси, відносини і норми на рівень світового співтовари¬ства з метою створення збалансованої системи екологічної безпеки як імперативного чинника сучасного цивілізованого розвитку і га¬рантії створення і захисту докорінного права на екологічну безпеку.
  Ці ідеї були суттєво розвинуті на Конференції з навколишньо¬го середовища, що відбулася в Ріо-де-Жанейро в червні 1992 р., де було прийнято всесвітній план дій — Порядок денний на XXI століття. Як зазначається у преамбулі Порядку денного, єдиний спосіб забезпечити собі безпечне і краще майбутнє — вирішити екологічні проблеми і проблеми екологічного розвитку у комплексі та за спільним погодженням держав. А тому доцільно потурбувати¬ся про те, щоб екологічні норми, включаючи норми, що забезпе¬чують додержання стандартів охорони здоров'я і безпеки, не вико¬ристовувалися як засоби довічної і невиправданої дискримінації або як замасковані торговельні обмеження'.
  У цьому вбачається

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-721 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>