ва на екологічну безпеку як пріоритетного і абсолютного юридичного феномена у системі еко¬логічних прав людини, інших фізичних і юридичних осіб, а у пе¬редбачених законом і міжнародними договорами випадках — прав суспільства і держави.
  У цьому плані певний інтерес викликають положення про доцільність розробки і послідовної реалізації концепції міжнарод¬ної екологічної безпеки, що були висунуті у липні 1988 р. на чер¬говій нараді Політичного консультативного комітету держав — учасників Варшавського Договору', за якою міжнародна екологічна безпека має сприяти сталому і безпечному розвиткові усіх держав і створенню сприятливих умов для життя кожного народу і кожної людини, що передбачає такий стан міжнародних відносин (підкреслено мною. — В.А.), за якого забезпечуватиметься збере¬ження, раціональне використання, відтворення і підвищення якості навколишнього середовища.
  З огляду на це, учасники наради високо оцінили діяльність 00Н та її спеціального органу — Програми 00Н з навколишньо¬го середовища та роботу міжнародної комісії з охорони навколиш¬нього середовища і розвитку, яка запропонувала розглядати еко¬логічні проблеми не ізольовано, а у взаємозв'язку з проблемами війни і миру, роззброєння і розвитку, ліквідації відсталості і бідності, забезпечення гідного, здорового і безпечного життя на Землі2.
  Зрозуміло, що наведені положення більшою мірою мають за¬гальний геополітичний характер, але в той же час у них містяться досить істотні ознаки міжнародної екологічної безпеки як стану розвитку міжнародних відносин у сфері екології, які б мали спря¬мовуватися на поліпшення довкілля, а отже і на його безпечність для життя усього живого на планеті. Тобто, екологічна безпека у міжнародній сфері — це ступінь розвитку міжнародного співробітництва та міжнародно-правового опосередкування еколо-го-правових зв'язків

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-721 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>