науково-технічних, еко¬номічних та інших соціальних засобів забезпечується регулювання екологічно небезпечної діяльності, режим використання природ¬них ресурсів, охорона навколишнього природного середовища, безпечного для життя і здоров'я людей, попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для природних систем і населення.
  Очевидно, що комплексний характер правового регулювання зумовлений характером правовідносин, які складаються на різних рівнях та напрямках здійснення екологічно небезпечної діяльності, що характеризуються підвищеним ризиком настання негативних наслідків для довкілля та його компонентів і здоров'я та життя лю¬дини, тобто діяльності, що виходить за межі загальної правової рег¬ламентації і потребує неадекватних механізмів регулювання відповідної діяльності суб'єктів і держави як гаранта захисту прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля у разі прояву сил природної стихії.
  Це зумовлює необхідність встановлення спеціальної, підвище¬ної відповідальності та правосуб'єктності зазначених осіб у ство¬ренні режиму екологічної безпеки і пов'язаних із цим правових можливостей громадян, а також відповідної правової регламентації відносин, які не можуть бути врегульовані традиційними правови¬ми засобами, на різних рівнях правового регулювання.
  Усвідомлення цих особливостей та відповідної системи право¬вого регулювання є важливим соціально-освітнім чинником ста¬новлення студентів юридичних вузів і факультетів, особливо тих, які отримують поглиблені знання за фахом спеціалістів та магістрів права за спеціалізацією «Земельне та екологічне право». Така спеціалізація започаткована вперше в історії розвитку юридичної освіти в Україні в 1997—1998 навчальних роках на кафедрі трудо-вого, земельного і екологічного права юридичного факультету Київського національного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-721 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>