не є абсолютно виправданими та практично неприйнятними, хоча і відображають особливості істот¬них ознак екологічної безпеки (відсутність неприпустимого ризику та шкоди людині і навколишньому природному середовищу).
  Для повноти дослідження проблеми доцільно проаналізувати положення і такого політико-правового документа, як Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, зокре¬ма про визначення національної безпеки як стану захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, що є необхідною умовою збережен¬ня та примноження духовних і матеріальних цінностей. Вона дося¬гається проведенням виваженої державної політики відповідно до прийнятих доктрин, стратегій, концепцій і програм у різних сфе¬рах та, зокрема, в екологічній сфері діяльності. Отже, концепція передбачає й особливу сферу національної безпеки — «екологічну національну безпеку», що має принципове значення для правиль¬ного методологічного усвідомлення цієї проблеми.
  Близькі або майже тотожні доктринальні визначення уже висвітлено на початку цього розділу. Тож зрозуміле й джерело їх походження та подальшої інтерпретації. А тепер звернемо увагу на деякі найважливіші істотні риси, зафіксовані у наведеному визна¬ченні. Перш за все йдеться про стан захищеності життєво важли¬вих інтересів особи, суспільства та держави, що виключає будь-які загрози для вказаних суб'єктів.
  Стан захищеності може характеризуватися високим рівнем за¬конності і правопорядку в країні, розвитком усіх ланок державних інституційних, суспільних утворень щодо захисту життєво важли¬вих екологічних інтересів. Разом з тим стан захищеності держав¬них, суспільних та особистих інтересів ще не гарантує аналогічної захищеності їх суб'єктивних прав, особливо на рівні юрис-дикційного захисту. Особливо це стосується

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-721 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>