ічної безпеки як комплексної галузі еко¬логічного права, тісно пов'язаної із природноресурсовим та приро¬доохоронним правом, іншими сферами правового регулювання діяльності, небезпечної для довкілля, здоров'я та життя людини, спираючись на правову матерію чинного екологічного законодав¬ства, міжнародні принципи та норми міжнародно-правового регу-лювання в зазначеній галузі.
  Автор виходить із наукових позицій, що право екологічної без¬пеки — це система правових норм та інших юридичних засобів, які спрямовані на створення умов для реалізації суб'єктивного права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та захист його у разі порушення, регулювання відносин щодо здійснення еко¬логічно небезпечної діяльності з метою попередження погіршення екологічної обстановки, виникнення небезпеки для природних си¬стем і населення, а також здійснення системи заходів у разі виник¬нення екологічної небезпеки щодо ліквідації небезпечних наслідків, визначення режиму використання екологічно небезпеч¬них територій і об'єктів, встановлення особливого статусу осіб, по¬терпілих від негативних наслідків природної стихії чи техногенно¬го впливу, досягнення режиму безпечного існування населення і стану довкілля на регіональному, національному і транскордонно¬му рівнях.
  З огляду на викладене право екологічної безпеки розглядається у двох основних аспектах:
  а) як суб'єктивна категорія, тобто з позицій реалізації суб'єктивного права громадян на екологічну безпеку та його захист за допомогою системи спеціальних юридичних заходів превентив¬ного (регулятивного) і охоронювального (захисного) спрямування;
  б) як об'єктивно існуюча система законодавчого та підзаконно-го правового забезпечення екологічної безпеки, тобто такого стану розвитку суспільних відносин у сфері екології, за якого системою державно-правових, організаційних,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-721 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>