енішим є таке визначення екологічної безпеки:
  а) забезпечення гарантії попередження екологічно значних ка¬тастроф та аварій внаслідок сукупності дій, станів і процесів, що прямо або опосередковано призводять до цих подій;
  б) ступінь відповідності наявних або уявних (прогнозованих) екологічних умов завданням збереження здоров'я населення і забез¬печення тривалого та стійкого соціально-економічного розвитку;
  в) комплекс станів, явищ і дій, що забезпечують екологічний ба¬ланс на землі та в будь-яких її регіонах на рівні, до якого фізично, соціально-економічно, технологічно і політичне готове людство'.
  Очевидно, що тут виділяються різні рівні екологічної безпеки — глобальна, регіональна, наукова, локальна та місцева.
  Привертає увагу визначення екологічної безпеки, наведене в еколого-правовій літературі, в якому деталізуються окремі ознаки цього поняття. Так, Г.П. Сєров визначає екологічну безпеку особи, суспільства і держави як стан захищеності життєво важливих інте¬ресів особи, суспільства і держави у процесі взаємодії суспільства і природи від загроз:
  а) з боку природних об'єктів, властивості яких змінені забруд¬ненням, засміченням внаслідок антропогенної діяльності (виник¬нення аварій, катастроф, здійснення тривалої господарської, військової та інших видів діяльності) чи навмисно з метою еко¬логічних диверсій, агресії або природних явищ та стихійного лиха;
  б) зумовлених знищенням, пошкодженням або виснаженням природних ресурсів (загроза незабезпечення суспільства і держави природними ресурсами)2.
  Важливою доктринальною тезою є положення про те, що стрижнем концепції екологічної безпеки є теорія екологічного ри¬зику і прикладна її частина — визначення рівня прийнятного ри¬зику3.
  З огляду на вищенаведені доктринальні підходи спробуємо сис-тематизувати визначення екологічної безпеки, які містяться

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-721 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>