тами і джерелами. Вимоги щодо забезпечення еко¬логічної безпеки стають загальними для суб'єктів, що здійснюють різні екологічно небезпечні види діяльності або використовують такі об'єкти.
  Отже, закономірним є і комплексне правове регулювання відповідних правовідносин незалежно від джерел походження еко¬логічної небезпеки. Вирішити такі завдання можливо у межах еко¬логічного законодавства розробкою і прийняттям комплексного нормативного акта, що забезпечуватиме екологічну безпеку людсь¬кої діяльності, включаючи створення механізмів запобігання небез¬пеці і подолання наслідків дії стихійних сил природи, техногенних аварій і катастроф.
  Вищезазначене не заперечує і диференційованого правового опосередкування екологічної безпеки, пов'язаного зі здійсненням конкретних видів екологічно шкідливої діяльності в частині відоб¬раження її специфіки, характеру визначення прав і обов'язків відповідних юридичних та фізичних осіб щодо забезпечення еко¬логічної безпеки у сфері ризикованого техногенного впливу, а та¬кож держави в частині попередження небезпечного прояву природ¬ної стихії.
  Прийняття в Україні законодавчих і підзаконних актів, орієнтова¬них на регулювання правовідносин у сфері екологічної безпеки свідчить про формування нормативно-правових засад комплексної галузі екологічного права — права екологічної безпеки як системи правових норм та інших засобів, які спрямовані на створення право¬вих умов для реалізації суб'єктивного права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та захист його у разі порушення, а також регулювання відносин щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності з метою попередження погіршення екологічного стану, ви¬никнення небезпеки для природних систем, населення, інтересів дер¬жави і юридичних осіб та здійснення системи заходів у разі виник¬нення екологічної небезпеки щодо

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-721 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>