нних) правовідносин, а саме:
  забезпечення режиму охорони об'єктів і територій природно-за-повідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних зон, інших природних і природноантропогенних територій (санітарно-захисних, охоронних зон, середовища населених пунктів, економічних районів тощо), екосистем і комплексів, ви¬ключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, Азовського і Чорного морів, окремих або групи природних ресурсів (біологічного різноманіття та інших компонентів біосфери).
  Якщо охорона навколишнього природного середовища вимагає перш за все дотримання його якісного стану, збереження відповідних якісних характеристик, то забезпечення екологічної безпеки передбачає оцінку екологічного ризику здійснюваної діяльності, дотримання сукупності вимог, норм і нормативів еко¬логічної безпеки, зафіксованих в екологічному та інших сферах за¬конодавства.
  Сьогодні «забезпечення екологічної безпеки» набуло не тільки власне еколого-правового, але й загальноюридичного регулятивного і охоронного значення внаслідок характеру прояву різних видів еко¬логічно шкідливої діяльності, джерел і об'єктів походження еко¬логічного ризику (природного або техногенного негативного впливу).
  Зрозуміло, що джерела екологічного ризику за своїм характе¬ром, ступенем прояву, соціальними, економічними, екологічними наслідками досить неадекватні. Не випадково спостерігається ди¬ференціація правового регулювання стосовно різних напрямів еко¬логічно небезпечної діяльності, спрямованого на запобігання, ліквідацію наслідків такого ризику, здійснення системи заходів що¬до зниження його шкідливого впливу, встановлення спеціальних режимних територій і зон, визначення і захист правового статусу осіб, які зазнали моральної або матеріальної шкоди від наслідків такої діяльності з використанням відомих, традиційних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-721 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>