х ресурсів (земельних, водних, лісових, корисних копалин тощо) багато в чому поєднаний з до¬триманням вимог щодо забезпечення екологічної безпеки цієї діяльності і є невід'ємною частиною правосуб'єктності природоко-ристувачів (експлуатація гідротехнічних систем, проведення вибу¬хових робіт у процесі видобування корисних копалин, інтенсивна обробка землі тощо).
  Не меншою мірою забезпечення екологічної безпеки пов'язане з охороною навколишнього природного середовища існування лю¬дини в частині забезпечення його якісного стану. Якість навко¬лишнього природного середовища — це сукупність його природних та «набутих» властивостей, сформованих під впливом антропоген¬ної діяльності, які відповідають встановленим екологічним, санітарно-гігієнічним нормативам, що забезпечують умови для розвитку і відтворення живих організмів, у тому числі життєдіяль¬ності людини.
  Але якісний рівень довкілля ще не гарантує його безпечного, тобто ризикованого порогового стану, що оцінюється на рівні нор¬мативів екологічної безпеки, який може ранжуватися залежно від режиму середовища життєдіяльності і правосуб'єктності осіб, що зазнають небезпечного впливу екологічно шкідливих, токсичних об'єктів, видів діяльності. Іншими словами, забезпечення еко¬логічної безпеки визначається ступенем прояву екологічного ризи¬ку і характером потенційно небезпечної діяльності для навколиш¬нього природного середовища, життя і здоров'я людини.
  Безпека навколишнього середовища, з огляду на вищезазначе¬не, є ознакою його якості, яка, в той же час, має притаманні йому особливості з точки зору співвідношення категорій загального, особливого і одиничного. Безпечне навколишнє природне середо¬вище не тотожне стану його якості, воно забезпечується у процесі реалізації природоохоронних вимог і охорони довкілля у межах природоохоронних (середовищеохоронних)

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-721 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>