ькими ор¬ганізаціями та їх органами. Тому, на наш погляд, суть юри¬дичної відповідальності точніше висловив С. Н. Братусь:
  «Юридична відповідальність — це той же обов'язок, але ви¬конується він в силу державного або прирівнюваного йому громадського примушування».
  Юридична відповідальність чітко регулюється нормами права. Вона допустима лише за діяння, які заборонені зако¬ном, і тільки в межах, визначених законом. Це забезпечує справедливість відповідальності як з точки зору встановлення її в законі чи іншому правовому акті, так і з точки зору за¬стосування її до винних осіб. Несправедливість, допущена при визначенні міри покарання, підриває ефект державного або громадського примушування стосовно того, хто відповідає за вчинок, і всіх інших учасників суспільних відносин. Покарання тоді досягає мети, коли воно є законним, доцільним і спра¬ведливим.
  ' Юридична відповідальність виконує три функції: запобіжну, вщновлювальну і каральну.
  Встановлення змісту функцій правової відповідальності та їх поєднання має важливе значення для визначення напряму розвитку законодавства про відповідальність і послідовного вирішення задач зміцнення законності.
  Зазначені функції взаємозв'язані і доповнюють одна одну. Разом з тим кожна з них несе своє навантаження, вирішує свої конкретні завдання. Визначаючи взаємозв'язок усіх функцій, вчені-юристи мають різні погляди щодо питання, яка функція є основною, найголовнішою. С. С. Алексєєв та деякі інші правознавці вважають, що головною, основною функцією правової відповідальності є штрафна (каральна). Автори нав¬чального посібника «Общая теория государства й права» та інші визнають домінуючою запобіжну функцію.
  В юридичній літературі наводяться протилежні точки зору на майнову відповідальність. Одні автори вважають її основ¬ною функцією запобіжну, інші — відновлюв&льну.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>