ті за одне й те саме правопорушення.
  Юридична відповідальність виражається в додаткових, стосовно того зобов'язання, що виконується примусово, втра¬тах особистого або майнового характеру. Такий стан належ¬ним чином треба врахувати законодавчим і провозастосов-ним органам, щоб винна особа не змогла ухилитися від від-повідальності. Примусове виконання зобов'язання необхідно доповнити чітко визначеними мірами відповідальності.
  Інші автори, навпаки, поняття відповідальності звужують, ототожнюючи її з покаранням. Так, Б. Т. Базилєв зазначає:
  «Відповідальність може виникнути, але не відбутись, якщо не реалізовано покарання. Наприклад, особа, яка вчинила зло¬чин вперше, може бути звільнена від відповідальності і пока¬рання з передачею матеріалів справи в товариський суд». У цьому випадку винна особа звільняється від покарання, але не від відповідальності. Якщо є протиправне діяння і до особи застосовуються передбачені законом примусові заходи — значить, є й юридична відповідальність.
  Покарання реалізується в рамках відносин відповідаль¬ності, але ці питання не адекватні, відповідальність і покаран¬ня знаходяться в співвідношенні загального і часткового, де загальним є відповідальність, а частковим — покарання. Від-повідальність можлива і без покарання.
  У літературі переважає трактування юридичної відпові¬дальності як заходу державного примусу. Таке тлумачення цілком правильне, якщо мова йде про кримінально-правову, адміністративно-правову або цивільно-правову відповідаль-
  ність, оскільки змістом цих видів відповідальності є державний осуд правопорушника. Але воно неприйнятне щодо відпові¬дальності перед громадськістю, в якій виражена не державна воля, а воля окремого колективу, що діє відповідно до своїх статутних норм. У нашій державі правові санкції нерідко за-стосовуються не державними органами,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>