но і сумлінно виконувати встановлені законом правила поведінки. На нашу думку, прибічники тако¬го розуміння відповідальності не беруть до уваги, що людина відповідає не тільки за протиправні вчинки і дії, а й за за¬конні, більше того — цілком зразкові. В такому розумінні від-повідальності явно вбачається відрив відповідальності від пра¬вопорушення. Інститут юридичної відповідальності регулює, суспільні відносини, які виникають лише внаслідок правопору¬шень.
  Не є юридичною відповідальністю і добровільне виконання зобов'язання як, наприклад, зобов'язання про відшкодування збитків. Про яку ж відповідальність в такому випадку може йти мова? Для юридичної відповідальності характерний стан примусу до виконання зобов'язання. Вона пов'язана з влад¬ними діями правоохоронних органів.
  Не кожне примусово виконуване зобов'язання є відпові¬дальністю. Виникнення зобов'язання всупереч волі особи не завжди надає йому характеру відповідальності. Варто погоди¬тися з існуючою в юридичній літературі думкою, що не слід розглядати як міру відповідальності виконання зобов'язання, яке існувало до правопорушення, навіть коли виконання цього зобов'язання відбувалося під примусом. Ці наслідки є оперативними санкціями, а не мірами відповідальності.
  Підміна істинної відповідальності примусовим виконанням невиконаного зобов'язання особливо характерно для цивіль¬но-правових відносин. У цьому випадку найчастіше зустріча¬ється уявна відповідальність, що може призвести до небажа¬них наслідків. Концепція, згідно з якою примусове виконання зобов'язання розглядається як відповідальність, має ряд негативних моментів; по-перше, сфера відповідальності без¬підставно розширюється в теоретичному плані, по-друге, на практиці винні особи нерідко взагалі звільняються від відпові¬дальності під приводом недопущення подвійної відповідально¬сті

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>