аїнською держа¬вою як власником природних багатств і природокористувача-ми, до яких відносяться підприємства, організації, установи і громадяни. Вони виникають також між самими природокорис-тувачам й.
  Екологічні суспільні відносини виникають з приводу вико¬ристання і охорони земель, вод, лісів, надр землі, атмосферного повітря, тваринного світу, природно-заповідного фонду;
  Саме ці природні багатства і є об'єктами екологічних від¬носин.
  Об'єктом екологічних відносин може бути як об'єкт при¬роди в цілому, так і його частина. Будучи врегульованими нормами екологічного права, всі ці відносини набувають пра¬вової форми і стають екологічними правовідносинами.
  За своїм характером екологічні правовідносини поділя¬ються на відносини, що виникають у сфері використання при¬родних багатств, і такі, що пов'язані з охороною природи. Ви¬вчення відносин з приводу природокористування та приро-доохорони в одній галузі права не випадкове. Ці дії тісно вза¬ємопов'язані. Вони не виключають, а доповнюють одне одного. Раціональне використання природних ресурсів сприяє їх охороні, а охорона природи, у свою чергу, сприяє раціо¬нальному використанню природних багатств.
  Екологічні правовідносини — це складна галузь суспільних відносин, які охоплюють відносини щодо використання, відтво¬рення і охорони різних об'єктів природи. Залежно від об'єктів природи, їх можна поділити на сім груп. Це відносини, що ви¬никають з приводу використання і охорони земель, вод, ат¬мосферного повітря, лісів, тваринного світу, надр і природно-заповідного фонду.
  Кожна група екологічних правовідносин регулюється від¬повідним видом правових норм і галуззю законодавства: зе¬мельним, водним, лісовим, законодавством про тваринний світ, атмосферне повітря, надра, природно-заповідний фонд.
  Ці галузі законодавства мають свої цілі й завдання. Ра¬зом

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>