вдосконалення доцільно використати різні організаційно-правові важелі: матеріальне заохочення до бездоганного виконання вимог екологічного законодавства, підвищення юридичної відповідальності за йо¬го невиконання або порушення, посилення державного і гро¬мадського екологічного контролю, створення системи еколо¬гічної освіти і виховання.
  Майбутнє України дуже тісно пов'язане з екологічною безпекою, яка є, у свою чергу, найважливішою складовою національної безпеки.
  
  § 1.2. Предмет і поняття екологічного права
  Розпочинаючи вивчення будь-якої галузі права, треба перш за все усвідомити, що є її предметом, з'ясувати коло і характер тих суспільних відносин, які регулюються цією галуз¬зю права.
  Предметом екологічного права є суспільні екологічні від¬носини, що складаються з приводу використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища. Назва «екологія» походить від грецьких слів о/соз — дім, жит¬ло і Іодоз — поняття, вчення), дослівно — вчення про дім, тобто про оточуюче нас середовище.
  Екологія — це наука, яка вивчає проблеми взаємодії жи¬вих організмів з тим природним середовищем, в якому вони перебувають. Екологія вивчає питання взаємодії людини і природи, взаємодії суспільства і природи, тобто ті екологічні відносини, які регулюються і охороняються нормами права. Система таких норм і складає екологічне право.
  Екологічне право України — молода галузь права. Юри¬дичною базою його розвитку є екологічне законодавство, яке почало швидко розвиватися ще за часів Радянського Союзу. Екологічне законодавство сучасної України повніше відбиває конкретні природні умови і потреби регіону, що робить його більш дійовим.
  Екологічні суспільні відносини мають свої суб'єкти й об'¬єкти. Суб'єктами екологічних відносин є сторони, між якими вони виникають.
  Екологічні відносини виникають між

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>