ов, Р. К. Гусев, Л. Т. Сергєєва, М. О. Сиродоєв (Росія); С. Б. Байсалов, А. Е. Еренов, Н. Б. Мухітдінов, Л. В. Ільяшенко, М. С. Сахіпов, С. С. Константініді (Казах¬стан); 1. І. Мойсеєнко, М. Ф. Степанко (Білорусь); X. І. Шворц, Ю. І. Тютєкін (Молдова).
  Ці автори своїми науковими працями внесли вагомий вклад у теорію та практику розвитку екологічних відносин і вдосконалення їх правового регулювання. Але їхні досліджен¬ня треба розглядати як початок творчих пошуків до роз¬в'язання проблем охорони природи і раціонального викорис¬тання природних ресурсів.
  Щоб вивести Україну з екологічної кризи, правовій науці та юридичній практиці треба зробити набагато більше у сфері екологічних відносин, ніж це було зроблено дотепер. Важливо враховувати й те, що науково-технічна революція постійно підвищує інтенсивність впливу людей на природу. Вона робить вічну проблему взаємовідносин між людиною і природою особливо актуальною. Якщо суспільство не зуміє зупинити пагубні екологічні процеси, які набули широкого розмаху, во¬но приречене, у нього немає майбутнього.
  У цих умовах активна екологічна діяльність кожної держа¬ви набуває особливого значення. Найпершим завданням Ук¬раїнської держави і суспільства є створення обгрунтованого і детально розробленого природоохоронного законодавства та забезпечення впровадження його в життя. Необхідно створи¬ти такий правовий механізм, за якого нанесення шкоди при¬роді, нераціональне використання ресурсів були б невигідни¬ми підприємствам та іншим природокористувачам.
  Важливим правовим заходом у сфері екологічної безпеки може бути також розробка державної та місцевих програм запобігання і подолання екологічно небезпечних наслідків, ви¬кликаних природними явищами чи створених діями людини.
  На велику увагу заслуговує механізм реалізації екологіч¬ного законодавства. З метою його

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>