алі або досягається величезними зусиллями і потребує дуже багато часу, як, на¬приклад, відновлення родючості грунту або відтворення зни¬щених лісів. Вважаємо, що цю особливість слід враховувати при виборі форм природоохоронних законодавчих актів та санкцій за їх невиконання або порушення.
  У правовому регулюванні раціонального природокористу¬вання повніше має проявляти себе принцип верховенства за¬кону. В умовах розбудови правової держави проблема підви¬щення ролі закону як засобу регулювання й охорони суспіль¬них відносин, набирає все більшого значення.
  Раціональне природокористування забезпечується не тіль¬ки загальнодержавними правовими актами, а й відомчими і внутрішньогосподарськими правовими заходами, передусім тими, що надходять від Державного комітету України із зе¬мельних ресурсів, Міністерства екології та природних ресур¬сів, Державного комітету лісового господарства, Державного
  комітету рибного господарства та спеціально вповноважених на те державних органів відповідно до їх компетенції.
  Відомчі органи укомплектовані, як правило, висококвалі¬фікованими спеціалістами у своїй галузі, вони здатні розроб¬ляти і приймати найдоцільніші нормативні акти, спрямовані на забезпечення правильного використання природних багатств.
  Проблема раціонального природокористування вирішуєть¬ся також кожним підприємством, організацією і господар¬ством. Правильно поступають ті з них, які розробляють і приймають окремі комплексні плани з цих питань. Як прави¬ло, ці плани розраховані на кілька років. Такий план повинен стати на підприємстві, господарстві непорушним законом.
  У нашому законодавстві приділяється недостатньо уваги внутрішньогосподарським заходам покращання використання природних ресурсів. Цей недолік характерний і для наукових досліджень, присвячених питанням раціонального природоко¬ристування.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>