енням матеріальних і природних потреб гро¬мадян, покращанням екологічної обстановки.
  Практика свідчить, що відсутність уваги до цієї проблеми призводить до грубих помилок у розміщенні виробничих сил, погіршення екологічної ситуації, зменшення обсягів вироб¬ництва продуктів і товарів. Тому необхідним є чітке і деталь¬не правове регулювання раціонального природокористування, яке займає провідне місце в екологічних відносинах. Раціо¬нальне природокористування дає можливість задовольнити економічні, екологічні, культурно-оздоровчі, естетичні потреби людини і суспільства; будь-яку безгосподарність у використан¬ні природних ресурсів, певною мірою забезпечує їх охорону;
  сприяє відтворенню природних ресурсів.
  Право природокористування — один з головних інститутів екологічного права, який містить правові норми, що регулю¬ють раціональне використання природних об'єктів. Природо¬користування має свої певні види, зокрема: землекористу¬вання, водокористування, лісокористування, користування надрами, атмосферним повітрям, тваринним світом та при¬родно-заповідним фондом.
  У свою чергу кожний з цих видів має свою мету, яка ви¬значена земельним, водним, лісним законодавством, законо¬давством про надра, про охорону тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
  Землі використовуються для ведення сільського господар¬ства, розміщення і розвитку населених пунктів, підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та інших цілей.
  Водні об'єкти надаються в користування для задоволення питних та побутових потреб населення, для виробничих по¬треб промисловості, сільського господарства, спортивно-оздо¬ровчих цілей, риборозведення і рибальства.
  Ліси за своїм призначенням та місцем розташування ви¬конують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітар¬но-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>