вину, повітря, корисні копали¬ни, тваринний світ тощо. Однак природокористування повинно бути раціональним, тобто науково обгрунтованим, економним і невиснажливим для природи. Під природокористуванням ро¬зуміється використання корисних властивостей навколишньо¬го природного середовища для задоволення потреб народного господарства і громадян.
  Використовуючи природні багатства, людина забезпечує себе всім необхідним для життя і виробничої діяльності. Тому Використання природних ресурсів передбачається в річних і перспективних планах економічного та соціального розвитку держави. Це дозволяє використовувати їх раціонально, по-господарськи, не спричиняючи великих збитків природі й її багатствам. На жаль, є ще багато людей, психологія яких за¬лишається на Споживацькому рівні — аби більше взяти від природи. Підхід до природи як до невичерпного джерела спричиняє багато різних екологічних правопорушень.
  Раціональне природокористування вимагає комплексного підходу до використання природних багатств. Це обумовлю¬ється тим, що вони залежать одне від одного і неправильне використання одних може нанести шкоду іншим. Наприклад, відомо чимало випадків, коли вирубування лісу проводилося без урахування його впливу на стан клімату, грунтів і водного балансу.
  Така сама ситуація складається із використанням водних ресурсів, коли це робиться у вузьковідомчих цілях, без ураху¬вання їх значення для інших галузей народного господарства.
  Відсутній комплексний підхід при видобуванні корисних ко¬палин, коли одні видобуваються, а інші при цьому «йдуть» у відвали разом з породою.
  Проблема раціонального використовування природних ре¬сурсів багатогранна і складна. Вона пов'язана з правильним, науково обфунтованим розміщенням виробничих сил, забез¬печенням рівних можливостей для розвитку народного госпо-дарства, задоволенням

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>