и вадами.
  Екологічна напруженість наростає в усьому світі. За да¬ними Всесвітньої комісії 00Н з навколишнього середовища і розвитку щорічно виводиться з обороту і перетворюється на мертву пустелю 6 млн га родючих земель, вирубується та гине від пожеж і шкідливих антропогенних впливів понад 11 млн га лісу, що складе за три десятиріччя площу, яку зай¬має Індія.
  Інтенсивна хімізація сільського господарства і промислові викиди отруйних речовин призводять до того, що дедалі біль¬ше таких речовин потрапляє з продуктами харчування і пит¬ною водою в організм людини, спричиняючи непоправну шко¬ду здоров'ю. За наявними даними у світі від отруєння пести¬цидами щорічно вмирає майже 14 тис. осіб.
  Людство наблизилося в екологічному відношенні до тієї межі, за якою — прірва. Вихід з екологічної кризи потребує неабияких йусиль, у тому числі правових.
  Усунення наслідків екологічних правопорушень або запо¬бігання їм — це тільки половина справи. Спілкування людини з природою завжди має бути тільки взаємокорисним. Зрозу¬міло, що ініціювати саме такі екологічні відносини повинна людина, як істота розумна.
  Неможливо успішно вирішувати завдання підвищення доб¬робуту людей, зміцнення їхнього здоров'я, не забезпечивши раціональне природокористування й охорону природи.
  З цією метою Україна здійснює на своїй території еколо¬гічну політику, спрямовану на збереження безпечного для іс¬нування живої і неживої природи навколишнього середовища, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зу¬мовленого забрудненням довкілля, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне вико-ристування і відтворення природних ресурсів.
  Державній охороні та регулюванню використання на тери¬торії України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних, соціальних умов та процесів;

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>