безпечити право людини на екологічно чисті про¬дукти харчування, воду, повітря. Саме таке завдання випли¬ває із Закону України «Про забезпечення санітарного та епі¬демічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. та Інших правових актів.
  Згідно зі ст. 17 названого Закону підприємства, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транс¬портують чи реалізують продукти харчування і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх відповідність вимогам санітарних норм.
  Розробка і виробництво нових видів продуктів харчуван¬ня, впровадження нових технологічних процесів їх виробни¬цтва та обробки, а також матеріалів, що контактують з про¬довольчою сировиною чи продуктами харчування під час ви-готовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозво¬ляється головним державним санітарним лікарем на підставі позитивного висновку державної саніторно-гігієнічної екс¬пертизи.
  У ст. 18 зазначеного Закону передбачено вимоги щодо господарсько-питного водопостачання і місць водокористуван¬ня. Зокрема, органи державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування зобов'язані забезпечити меш¬канців міст та інших населених пунктів питною водою, кіль¬кість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм і державного стандарту. Виробничий контроль за якістю питної води в процесі її добування, обробки та в розподільних мережах здійснюють підприємства водопостачання.
  Вода відкритих водоймищ, що використовується для гос¬подарсько-питного водопостачання, купання, спортивних за¬нять, організованого відпочинку, з лікувальною метою, а та¬кож вода водоймищ у межах населених пунктів має відпові-дати санітарним нормам.
  Для водопроводів господарсько-питного водопостачання та їх джерел установлюються зони санітарної охорони зі спе¬ціальним режимом. Порядок установлення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>