о та епідемічного благополуччя населення», інших актів законодавства та санітарних норм. У статті 49 Конституції України записано: «Держава ... забезпечує сані¬тарно-епідемічне благополуччя».
  Закон України «Про забезпечення санітарного та епіде¬мічного благополуччя населення» регулює суспільні відноси¬ни, які виникають у сфері забезпечення та епідемічного бла¬
  гополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних І органів, підприємств, установ, організацій та громадян, вста¬новлює порядок організації державної санітарно-епідеміоло-і гічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміоло¬гічного нагляду в Україні.
  Державну санітарно-епідеміологічну службу України очо¬лює головний державний санітарний лікар України — перший заступник міністра охорони здоров'я України.
  Державну санітарно-епідеміологічну службу в районі, міс¬ті, районі в місті очолює головний державний санітарний лі¬кар відповідної адміністративної території.
  Стаття 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» наголошує на ви¬могах, які висуваються до жилих та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва і технологій. Це має особливе значення для забезпечення санітарно-оздоровчого режиму ', міст, створення найбільш сприятливих умов для життя, праці та відпочинку населення.
  Стан навколишнього природного середовища в чималій мірі залежить від забезпечення радіаційної безпеки. Вирішен¬ню цієї задачі присвячено ст. 23 Закону України «Про забез¬печення санітарного та епідемічного благополуччя населен¬ня». Згідно з цією статтею підприємства, установи, організа¬ції, що виробляють, зберігають, транспортують, використо¬вують радіоактивні речовини, здійснюють їх захоронення чи утилізацію, зобов'язані дотримуватись норм радіаційної безпе¬ки, відповідних санітарних правил, а також

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>