ння надрами та забудови площ залягання корисних копалин. Причому ці дії припиняються без відшкодування по-несених витрат.
  Цивтьно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про надра.
  У статті 67 Кодексу України про надра зазначено: «Під¬приємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень зако¬нодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених за-конодавством України». Проте згадана стаття конкретно не визначає межу майнової відповідальності. У ній зроблено ли¬ше посилання на чинне законодавство. Практично мова йде про відповідні норми цивільного права, зокрема, статті 440 і 441 Цивільного кодексу України. Стаття 440 передбачає від¬шкодування заподіяних збитків у повному обсязі. Проте суд може зменшити розмір відшкодування в залежності від май¬нового стану порушника. Стаття 441 передбачає відповідаль¬ність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
  Посадові особи та інші працівники, з вини яких підприєм¬ства, організації, установи понесли витрати, пов'язані з від¬шкодуванням збитків, несуть особисту матеріальну відпові¬дальність перед цими організаціями в установленому порядку (ст. 452 Цивільного кодексу України).
  У статті 25 Кодексу про надра записано: «Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкоду¬ванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України».
  Відшкодування завданих збитків не звільняє винних осіб від притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відпо¬відальності.
  Кримінальна відповідальність передбачена статтями 240 і 250 Кримінального кодексу України. Згідно зі ст. 240 неза¬конне, тобто з порушенням установленого законодавством порядку, видобування

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>