аніза¬цій, їх замісників, головних інженерів, які винні в невиконанні планів і заходів щодо охорони атмосферного повітря.
  З цією ж метою треба ширше застосовувати матеріальне і моральне заохочення підприємств, установ, організацій і громадян, які б стимулювали проведення заходів, пов'язаних з охороною повітря.
  Цивільно-правова відповідальність передбачена Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного бла¬гополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. Згідно зі ст. 48 цього Закону підприємства, установи, організації, підприємці та громадяни, які порушили санітарне законодавство, що при¬звело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних ура¬жень, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалід¬ності чи смерті людей, зобов'язані відшкодувати збитки всім потерпілим, а також компенсувати додаткові витрати органів, установ та закладів санітарно-епідемічної служби на прове¬дення санітарних та протиепідемічних заходів і витрат ліку¬вально-профілактичних закладів на надання медичної допомо¬ги населенню.
  У разі відмови від добровільної компенсації витрат або Відшкодування збитків спір розглядається в судовому порядку.
  Кримінальна вюповщальність передбачена статтями 241, 242, 243 Кримінального кодексу України.
  Діяльність або бездіяльність посадових осіб у галузі охо¬рони атмосферного повітря може кваліфікуватись як посадо¬вий злочин, зокрема, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України), переви¬щення впади або-службових повноважень (ст. 365 Криміналь¬ного кодексу), службова недбалість (ст. 367 Кримінального кодексу).
  Дисциплінарна вщповідальність застосовується до осіб, які порушили правила і норми охорони атмосферного повітря. Вина настає в тих випадках, коли порушення пов'язане з не¬виконанням або неналежним виконанням працівником трудо¬вих

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>