вітніх технологій;
  б) вживати заходів щодо запобігання псуванню, забруд¬ненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;
  в) вживати заходів щодо відтворення відновлюваних при¬родних ресурсів;
  г) застосовувати біологічні, хімічні та інші методи поліп¬шення природних ресурсів, які забезпечують охорону навко¬лишнього природного середовище і безпеку здоров'я населення;
  д) зберігати території та об'єкти природно-заповідного фон¬ду, а також інші території, що підлягають особливій охороні;
  е) здійснювати господарську та іншу діяльність без пору¬шення екологічних прав інших осіб.
  Проблема гарантій екологічної безпеки набула особливого значення у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, яка ство¬рила надзвичайно небезпечну для здоров'я людей і навко¬лишнього природного середовища радіаційну обстановку на значній території України.
  Усунення наслідків цієї катастрофи багато в чому зале¬жить від законодавчого визначення правового режиму різних за ступенем радіоактивного забруднення територій і заходів щодо його забезпечення. Закон України «Про правовий ре¬жим території, що зазнала радіоактивного забруднення вна¬слідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 р. ре¬гулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використовування та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність на них. Він закріплює і гарантує забезпечення режиму вико¬ристання та охорони вказаних територій для зменшення дії радіоактивного опромінення на здоров'я людини та екологічні системи. Зокрема, цим Законом установлено чотири зони:
  1) зона відчуження;
  2) зона безумовного (обов'язкового) відселення;
  3) зона гарантованого відселення;
  4) зона посиленого радіоекологічного контролю. Землі зон відчуження та безумовного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>