у межах сво¬го басейну. Він є головним, а подекуди і єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня і півден¬ного сходу України. Каналами Дніпро—Донбас, Північно-кримським та Каховським щорічно перекидається 5—6 км3 стоку за межі басейну. В цілому Дніпро забезпечує водою 2/3 території України, у тому числі близько ЗО млн осіб, 50 ве¬ликих міст і промислових центрів, близько 10 тис. підпри¬ємств, 2,2 тис. сільських і понад 1 тис. комунальних госпо¬дарств, 50 великих зрошувальних систем і 4 атомні електро¬станції.
  Господарський комплекс у басейні Дніпра протягом деся¬тиліть розвивався без урахування економічних та екологічних наслідків для України. Надмірне антропогенне (обумовлене ді¬яльністю людини) навантаження, посилене наслідками Чорно¬бильської катастрофи, порушило природну рівновагу, різко знизило якість водноресурсного потенціалу та спричинило кри¬зовий екологічний стан багатьох територій у басейні Дніпра.
  У більшості економічних районів у межах басейну Дніпра склалася передкризова та кризова водогосподарська та гідро-екологічна ситуація, коли самовідновлювальна здатність Дніп¬ра та багатьох річок басейну вже не забезпечує відновлення порушеної екологічної рівноваги.
  Це змусило приступити до розробки і прийняття «Націо¬нальної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води». Виконання завдань Про¬грами має бути важливою складовою формування та реалі-
  зації екологічно? політики України на її шляху до сталого розвитку.
  Складність структури Програми, масштаби завдань, що мають вирішуватися, довгостроковий характер передбачува¬них інвестиційних циклів зумовлюють тривалий період її реа¬лізації (орієнтовно до 2010 р.).
  Дійові водоохоронні заходи передбачає «Концепція охоро¬ни та відтворення навколишнього природного середовиїаа Азовського

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>