ні договором оренди;
  нераціонального використовування земельної ділянки;
  використання земельної ділянки способами, що призво¬дять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактив¬ного забруднення, погіршення екологічної обстановки;
  використовування землі не за цільовим призначенням;
  невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років — для несільськогосподарських потреб.
  Разом з припиненням права користування землею, зе¬мельне законодавство передбачає також припинення права колективної та приватної власності на землю (ст. 27 Земель¬ного кодексу України).
  Право користування землею і право власності на землю може бути також припинено у зв'язку з визнанням угод щодо землі недійсними (ст. 114 Земельного кодексу України).
  Мова йде тільки про випадки припинення права користу¬вання землею і права власності на землю, які за своїм зміс¬том є санкціями, тому що є деякі інші випадки, наприклад, добровільна відмова від земельної ділянки тощо.
  У земельному законодавстві (ст. 29 Земельного кодексу України) визначений порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.
  Земельне законодавство передбачає і такий вид відпові¬дальності, як вилучення земельної ділянки. «Земельна ділян¬ка, — записано в ст. 114 Земельного кодексу, — може бути вилучена в особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, одержаних від злочинної діяльності».
  Однією з мір відповідальності згідно з земельним законо¬давством є відшкодування збитків, завданих у результаті його порушень (ст. 117 Земельного кодексу України). Відповідно до цієї статті підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, заподіяні в результаті пору¬шення земельного законодавства.
  Існує й такий

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>