ло пред'явити скільки-небудь обрунтованих претензій до землевласників, і землекористувачів за погіршення якості грунтів, але тепер для цього можуть бути використані дані державного земельного кадастру. Отже, його введення при¬зводить до істотної зміни характеру майнових спорів, що ви¬никають у сфері земельних відносин, з'являється можливість конкретизувати і відповідальність за псування землі, зокрема, майнову відповідальність.
  Розглядаючи позови про відшкодування збитків, заподія¬них псуванням, забрудненням, самовільним використанням, несвоєчасним поверненням з тимчасового використання землі чи іншими порушеннями земельного законодавства, су¬ди повинні визначати їх розмір на підставі ст. 117 Земельно¬го кодексу України, статей 203, 440 і 453 Цивільного кодексу України, враховуючи при цьому, зокрема, всі необхідні витра¬ти по відновленню родючих чи інших, що відповідають її при¬значенню, якості землі та нестримані прибутки, які одержав би землекористувач за час до приведення цих земель у стан, придатний для використання за призначенням. Якщо за час самовільного використання землі правопорушником одержано за це прибутки, які перевищують неодержані землекористува¬чем, на користь останнього стягуються з правопорушника фактично одержані прибутки.
  До цивільно-правових заходів охорони земельних прав власників землі та землекористувачів, поряд з нормами ци¬вільного права, також належить правоохоронна діяльність су¬дових органів. До їх складу входять судові заходи щодо від¬новлення порушених прав землеробів та заходи, що вжива¬ються судами стосовно недопущення порушення їх прав.
  Поновлення судами порушених земельних прав полягає, головним чином, у розірванні судами протизаконних угод, а також у відшкодуванні за його рішенням матеріальних збитків, завданих тому чи іншому землевласнику і землекористувачу

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>