водної та вітрової ерозії, селів, підтоп¬лення, заболочення, вторинного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування;
  захист від заростання сільськогосподарських угідь чагар¬никами і дрібноліссям, інших процесів погіршення культури технічного стану земель;
  рекультивацію порушених земель, заходи щодо підвищен¬ня їх родючості та поліпшення інших корисних властивостей;
  знімання, використання і збереження родючого шару грунту при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням зе¬мель;
  тимчасову консервацію деградованих сільськогосподар¬ських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити їх родючість.
  Як відомо, сільське господарство України розвивається в різних грунтово-кліматичних зонах — від Полісся, де надто зволожені землі складають майже 3 млн га, до Південного Степу, в якому близько 10 млн га страждають від нестачі во¬логи. Все це не може не враховуватися господарствами.
  Вирішуючи завдання охорони земель, особливу увагу не¬обхідно приділити охороні сільськогосподарських угідь. Землі сільськогосподарського призначення є важливішою складовою частиною земельного фонду. На нашу думку, назріла необхід¬ність розробити Закон про охорону сільськогосподарських угідь.
  Зараз немає єдиного законодавчого акта, в якому питан¬ня охорони сільськогосподарських угідь були б урегульовані детально і всебічно.
  У запропонованому Законі можна було б вирішити ряд принципових питань, пов'язаних з охороною сільськогоспо¬дарських угідь. Одне з них — про санкції та стимули. Скла¬лася практика, коли розпорядження, пропозиції, що містяться в законах та інших актах, що регулюють господарську діяль¬ність, часто не забезпечуються реальними заходами. У бага¬тьох таких правових актах відповідальність за невиконання
  обов'язків,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>