ронних органів вихов¬ної роботи серед власників землі та землекористувачів. Скла¬довою частиною такої роботи є правова пропаганда. З цією метою використовуються доповіді та бесіди, вечори запитань і відповідей, консультації, виступи в пресі, на радіо, телеба¬ченні тощо.
  Загальною для всіх державних і правоохоронних органів мірою охорони земель е систематичне оприлюднення по¬рушень законодавства, спрямованого на забезпечення раціо¬нального використання і охорони земель. Сам факт виявлен¬ня і обнародування різного роду правопорушень буде громад¬ським заходом впливу на особу, що припустилася право¬порушення, і запобіжним заходом для інших. Однак цей ефективний захід ще рідко практикується. Тому було б доціль¬но, на нашу 'думку, вважати його обов'язком державних і правоохоронних органів, передбачивши цей захід у законі.
  Характеризуючи заходи щодо охорони земель, потрібно сказати і про те, що державні органи вживають необхідних заходів також у рамках міжнародних програм. Але якою б значною не була ця участь, забезпечити ефективне викорис-тання і охорону земель без зусиль самих землевласників і землекористувачів практично неможливо. Це повинно врахо¬вуватись як наукою, так і практикою, тим більше, що в нау¬кових працях з питань правової охорони земель досліджува¬лися переважно державно-правові способи охорони: адмініст¬ративно-правовий, цивільно-правовий, кримінально-правовий.
  Не знижуючи уваги до підвищення ефективності згаданих способів, потрібно підвищити роль внутрішньогосподарських засобів охорони. Правовою основою для їх розвитку є ст. 84 Земельного кодексу України, відповідно до якої власники землі та землекористувачі, в тому числі орендарі, здійснюють:
  раціональну організацію територій;
  зберігання і підвищення родючості грунтів, а також поліп¬шення інших їхніх корисних властивостей;
  захист

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>