користаних земель, збереженням від розбазарювання. Все це досягається за до¬помогою їх правової охорони.
  Наше сільське господарство має всі можливості, щоб дати необхідну кількість сільськогосподарської продукції як на внут¬рішній, так і на зовнішній ринки. Однак для цього необхідно змінити ставлення до землі, її охорони і використання.
  Правова охорона землі сприяє виродженню справжнього хазяїна, тому що забезпечує охорону земельних прав влас¬ників і землекористувачів, які відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України мають право:
  самостійно господарювати на землі;
  укладати договір застави з установами, які надають кредит;
  власності на вироблену сільгосппродукцію і прибутки від її реалізації;
  використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі;
  зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші бу¬дівлі і споруди за погодженням із сільською, селищною, мі¬ською Радами народних депутатів1;
  одержати від нового власника землі, землекористувача або місцевої Ради народних депутатів компенсацію за підви¬щення родючості землі в разі вилучення або добровільної від¬мови від земельної ділянки.
  У земельному законодавстві встановлений і діє принцип непорушності прав власників землі і землекористувачів. Суть його в тому, що ніхто, ні під яким приводом не може пору¬шувати надані їм земельні права або зменшити розміри ді-лянки. Якщо ж якась частина землі буде вилучена в установ¬леному порядку в землевласника або землекористувача, то господарству по можливості надається така ж кількість землі в іншому місці з відшкодуванням збитків, яких воно зазнало у даному випадку. Більше того, власник землі і землекористу¬вач не можуть бути позбавлені

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>