в 18—20 см нищиться те, що зроблено природою приблизно за 7000 років. За приблизними підрахун¬ками вчених для відновлення шару грунту у 2,5 см при хоро¬шому рослинному покриві потрібно від 300 до 1000 років.
  Негативні наслідки ерозії не обмежуються зниженням ро¬дючості грунтів. Ерозія згубна ще й тому, що продукти змиву замулюють річки, ставки, інші джерела. Замулювання річок, особливо судноплавних, обертається великими збитками, ос¬кільки необхідно проводити розчистку їхніх русел. Крім того, водні потоки розмивають яри, завдаючи великої шкоди зем¬леробству. В Україні від водної ерозії потерпають 29 відсотків ріллі.
  Вітрова ерозія призводить до виснаження земель, заносу польових посівів, виноградників і лугів. У південних областях України під пилові бурі підпадають 10 млн га сільськогоспо¬дарських угідь.
  Отже, внаслідок невиправдано великого відчуження про¬дуктивних земель для несільськогосподарських потреб і про¬гресуючої деградації грунтів у сільському господарстві, проб¬лема втрат земельних ресурсів є головною екологічною проб-лемою сучасності. В країні має запанувати суспільна думка про надзвичайну необхідність землеохоронних заходів, їхню ефективність і своєчасне практичне застосування.
  Охороні підлягають не лише землі сільськогосподарського призначення, а й інші види земель державного земельного фонду України: землі населених пунктів, промисловості, транспорту, природоохоронного, оздоровчого та іншого при-значення.
  В Україні сьогодні неосвоєних земель майже немає. Збе¬реглися вони, окрім заповідників, тільки в місцях, що досі вважалися непридатними для господарського використання — ярах, крутосхилах, балках. Саме тому вкрай необхідне ефек¬тивне правове забезпечення всіх освоєних земель.
  При вирішенні питання охорони земель уважніше треба ставитись і до їхнього санітарного стану. Через

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>