сті щодо використання об'єктів природи. Однією з причин втрати орних земель є недосконалість системи зем¬леробства як сукупності взаємопов'язаних, науково обрунто-ваних агротехнічних, меліоративних, організаційно-виробни¬чих та економічних заходів. Наслідком дії цієї системи є вод¬на і вітрова ерозія, спустошення, затоплення, підтоплення і залісення земель.
  Друга причина втрати земель сільськогосподарського при¬значення — недосконалість землеохоронного законодавства. Чинне законодавство передбачає загальну ідею про береж¬ливе ставлення до сільськогосподарських угідь, економний відвід їх для несільськогосподарських потреб. Однак і законо¬давство, і практика у вирішенні питань про відвід земель мають недоліки, які призводять до того, що визначена в за¬конодавстві мета — охорона земель сільськогосподарського призначення від нераціонального використання — не досяга¬ється.
  Правові акти, які тривалий час регулювали вилучення зе¬мель для несільськогосподарських потреб, не передбачали санкцій за зайве вилучення землі та економічних умов, які б усіма силами стримували зазіхання проектних і будівельних організацій на сільськогосподарські угіддя. Тому ці організації ігнорували інтереси господарств, не враховували потреб сільськогосподарського виробництва, а керувалися лише одним — якомога менше витратити за кошторисом будівницт¬ва на освоєння земельної ділянки. Такий підхід до визначен¬ня економічної доцільності розміщення будівництва призвів до
  негативних наслідків — придатні для сільського господарства землі розбазарювалися, замість непридатних для сільського господарства земель під будівництво відводились орні.
  Не можна допускати уявної економії в проектах, як це зроблено, наприклад, при будівництві Київського водосхови¬ща. У створеному водоймищі близько 40 відсотків загальної площі займає мілководдя,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>