діяльності підприємств здійснюється з пись¬мового дозволу органу, що прийняв рішення про тимчасову заборону (зупинення) діяльності, або його вищого органу.
  Рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств може бути оскаржене в судовому порядку.
  Не дивлячись на потенційну дієвість згаданого заходу, на практиці він застосовується рідко, що пояснюється здебільшо-
  го економічною невигідністю зупинення чи припинення діяльності підприємства. Однак утримання від закриття еколо¬гічно небезпечного підприємства може мати лише тимчасові матеріальні вигоди. Якщо ж підходити з державних позицій, найвигідніше мати екологічно чисте навколишнє середовище.
  Протиріччя, що можуть виникати між потребами розвитку економіки та інтересами охорони навколишнього природного середовища, належить вирішувати на користь зміцнення охо¬рони природи, тому що економія на охороні природного се¬редовища обертається величезними втратами.
  Нерідко утримання від закриття чи зупинення діяльності підприємства виправдовують певними труднощами у вироб¬ництві товарів споживання, оскільки їх виробляє тільки одне підприємство. Є один рецепт на такий випадок — усунення монополізму у виробництві товарів. Одним словом, не повин¬но бути перешкод на шляху до прийняття найсуворіших санк¬цій до екологічно-небезпечних підприємств.
  Реалізації екологічного права сприяє такий захід, як звільнення з посад керівників, які не виконують вимог еколо¬гічного законодавства або грубо порушують його. Не може і не повинна очолювати підприємство, установу, організацію, орган державної влади або управління людина, яка нехтує вимогами екологічного законодавства. Поки ми не звільнимо¬ся від таких посадових осіб, Україна не вийде з екологічної кризи.
  Життя вимагає, щоб норма права про звільнення з поса¬ди за невиконання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>