права. Мета санкції — створення несприятливих наслідків для правопорушника.
  До цього часу в юридичній літературі немає єдиної думки щодо структури правової норми. Не всі автори поділяють тра¬диційний погляд щодо тричленної структури правової норми, обов'язковим елементом якої є санкція. Так, М. Д. Шаргород-ський і деякі інші автори дійшли висновку, що правова норма
  обмежується двома елементами — гіпотезою і диспозицією1;
  А. Ф. Чердонцев, наприклад, пише: «Кожній нормі права для того, щоб бути забезпеченою примусово силою держави, зов¬сім не обов'язково мати в складі свого структурного елемен¬та санкцію»2.
  Більш правильною, на наш погляд, е точка зору при¬хильників трьохелементної структури правової норми. Так, С. Н. Братусь у своїй змістовній монографії «Юридическая ответственность й законность» переконливо довів, що норма права повинна бути наділена санкцією, інакше без неї стира¬ються межі можливого чи належного поводження3. З таким висновком не можна не погодитись.
  Питання про місце санкції у структурі правової норми має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Ефективність охорони навколишнього природного середовища багато в чо¬му залежить від дієвості норм права, які регулюють охорону екологічних суспільних відносин. Тому важливо мати правові норми, які б забезпечували безумовне недопущення пору¬шень вимог екологічного законодавства. Будь-яка правомоч¬ність має значення лише тоді, коли вона реально забезпечу¬ється. Якщо ж правомочність тільки проголошена, але немає гарантій для її виконання, вона втрачає своє значення, силу і дієвість.
  Отже, реалізація екологічного права тісно пов'язана з удосконаленням правових норм. Тому ще під час підготовки законів, указів, постанов уряду і рішень місцевих органів дер¬жавної влади слід всебічно враховувати потреби реалізації екологічного права

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>